Якщо дуже захочу - закордон по плечу!
Західні студенти вважають проходження виробничої практики не менш важливим, ніж відвідування лекцій і здачу іспитів. Наприклад, для німецьких студентів давно стало нормою під час навчання два-три рази бувати на практиці за кордоном, причому шукають вони її, як правило, самостійно, а не чекають допомоги від університету.
20/11/2001
На підприємствах молодим людям надається можливість спробувати свої сили в самих різних напрямках, познайомитися з новими досягненнями науки і техніки, а також навчитися працювати в інтернаціональному колективі. Для студентів же з республік колишнього Радянського Союзу до недавнього часу зарубіжні стажування були явищем вельми рідкісним. Цим, зокрема, і пояснюється нинішній великий інтерес до цієї теми.
Практику за кордоном можна розцінювати як поєднання приємного з корисним, - адже ви одночасно вчитеся тому, чому неможливо навчитися, сидячи на студентській лаві, вдосконалюєте володіння іноземною мовою і одночасно знайомитеся з країною (або навіть країнами), і при цьому часто за свій рахунок, незалежно від батьків.
У Німеччині працю практикантів прийнято оплачувати, хоча роблять це далеко не всі фірми. Залежно від підприємства та обсягу виконуваної роботи практиканти отримують, як правило, від 600 до 1.500 на місяць, а іноді й більше. За німецькими мірками це не надто багато, проте цілком достатньо для того, щоб оплатити витрати на проживання в гуртожитку та харчування. І навіть на невеликі розваги і поїздки ще щось залишиться.
В Інтернеті, наприклад, в пошуковій системі, або в спеціалізованих ЗМІ можна знайти безліч адрес німецьких компаній, зацікавлених у залученні практикантів. Найбільші шанси - у студентів останніх курсів, у тому числі й іноземних. До речі, більшість великих фірм надають місця практикантам цілий рік, а не тільки в літні канікули. Як правило, чим більша компанія, тим більше вона бере на роботу стажерів. Наприклад, хіміко-фармацевтичний концерн «Байєр».
- Ми пропонуємо пройти у нас практику за трьома основними напрямками - природно-науковому (за спеціальностями хімія, біологія, біотехнологія, фармацевтика), технічного (інформатика, електротехніка, машинобудування) і економічному (маркетинг, логістика, фінанси). Ми не робимо різниці між німецькими та іноземними практикантами. Вимоги до всіх однакові, - говорить один з керівників відділу кадрів «Байєра» Петер Платц.
Схожої лінії дотримуються провідні концерни автомобілебудівній, хімічній та електротехнічної промисловості, такі як, скажімо, «Фольксваген», БАСФ, «Сіменс». Місця для практикантів надають також провідні банки і консалтингові компанії.
У студентів технічних та економічних спеціальностей більше шансів потрапити на практику в великі концерни, ніж у гуманітаріїв. Хтось може обслуговувати гвинтовий компресор, а когось запросять в складальний цех. А програмістам, в яких Німеччина зараз відчуває гостру нестачу, після завершення стажування нерідко пропонують укласти контракт в рамках програми green card, спрямованої на залучення в країну іноземних комп'ютерників.
Чому ж німецькі компанії зацікавлені в залученні практикантів з-за кордону? По-перше, в концернах, що займаються просуванням своїх товарів на світовому ринку, часто відчувається брак в співробітниках, які знають той чи інший іноземну мову. По-друге, запрошення на практику зарубіжних студентів або фахівців йде на користь іміджу міжнародних консорціумів. Адже це свідчить про те, що вони займаються пошуком перспективних молодих кадрів по всьому світу. Концерн «Байєр», за свідченням Петера Платца, часто запрошує на практику студентів з країн СНД:
- Торік у нас проходили практику 8 студентів економічних спеціальностей з республік колишнього СРСР і в цілому ми залишилися ними дуже задоволені. Однією з практиканток ми навіть запропонували постійну роботу у відділі інформаційних систем.
Для того щоб отримати місце практиканта, треба відповідати певним критеріям, які висуваються роботодавцем.
- Від студентів і закінчили навчання фахівців ми очікуємо хорошої успішності під час навчання. І, звичайно, всі ті, хто хоче пройти практику на «Байєрі», повинні на досить високому рівні володіти німецькою або англійською мовою, - підкреслює Петер Платц.
А чим же займаються практиканти? Каже Наталія Лобиріна, випускниця Мінського державного університету:
- У березні-квітні 2000 року я проходила практику в концерні «Байєр» в Леверкузені. Моїм основним завданням був аналіз ринку нового продукту, який називався «Превентол». У травні-червні того ж року я побувала на практиці на фірмі «Піксум». Тут я займалася дослідженням ринкового попиту на новітні технології в області цифрової фотографії на ринках Східної Європи. Обидві компанії випробовували просто величезну потребу в носіях російської мови, оскільки мали спільні проекти з країнами СНД.
Отже, які є можливості потрапити на практику за кордон? Перший шлях - звернутися до організації-посередника, яка займається пристроєм на практику іноземних студентів, у тому числі з країн СНД. Наприклад, у міжнародну студентську організацію AIESEC, (www.aiesec.org), яка, щоправда, більш орієнтована на контакти з США.
Але в Росії, на Україні і в інших країнах СНД в останні роки також з'явилася маса громадських організацій і приватних компаній, які й іноземну фірму знайдуть, на якій ви могли б пройти стажування, і всі необхідні для поїздки документи оформлять. Причому країнами Європи та США вибір не обмежується. Природно, коштують всі ці послуги недешево, але зате вам обов'язково що-небудь та підберуть, і особливих зусиль для цього докладати не доведеться.
До речі, про критерії відбору на стажування. Вони є і часто дуже різні. Не слід думати, що якщо заплатив гроші, значить, все відразу повинно вийти. Перш ніж ви зможете взяти участь у тій чи іншій програмі і вступити на роботу в ту чи іншу фірму, вашу кандидатуру обов'язково повинна схвалити приймаюча сторона. Природно, грошей з вас не візьмуть до тих пір, поки не знайдуть місце навчання або роботи.
Як знайти таку фірму, яка направила б вас туди, куди хочеться? Дуже просто. У телефонному довіднику, а краще - за допомогою Інтернету, бо будь-яка поважаюча себе сучасна компанії обов'язково має свій сайт.
Як правило, найбільші шанси потрапити на стажування мають програмісти, а також молоді спеціалісти в області будівельного, готельного або ресторанного бізнесу. Їм треба представити резюме, а також диплом і трудову книжку. Якщо мова йде про Німеччину, то остаточне рішення з приводу того чи іншого кандидата приймає знаходиться в Бонні відомство - Zentralstelle fьr Arbeitsvermittlung (ZAV) - свого роду біржа праці.
Але, будучи студентом, місце практики можна шукати і самостійно, не вдаючись до допомоги посередників. Цей другий шлях може виявитися навіть більш успішним, оскільки дозволяє встановити з цікавить вас організацією підприємством прямий контакт.
Так, адреси всіх провідних німецьких компаній можна легко знайти за допомогою пошукових систем в Інтернеті. Перше, що потрібно зробити, це грамотно написати заяву про прийом на практику німецькою або англійською мовою. У ньому досить коротко, але інформативно розповісти про себе: ким ви є, що вас цікавить, чому звернулися саме на цю фірму, тобто переконати роботодавця в тому, що вам необхідна практика саме в його компанії.
До речі, для відправки даного листа і прикладеного до нього резюме можна використовувати і електронну пошту. Бажано посилати лист на адресу відповідального за набір практикантів співробітника відділу кадрів, зазвичай він вказується на сайті компанії в Інтернеті.
Нерідко німецькі фірми просять вислати їм додаткову інформацію - завірені копії вашої заліковки або диплома разом з перекладом на німецьку мову. Крім того, необхідно додати свідоцтво знання іноземної мови, а також рекомендації з попередніх місць проходження практики або роботи. Відгуки професорів, участь у роботі студентських конференцій, а також вказівку захоплень і занять у вільний час, особливо якщо вони свідчать про організаторські здібності та ініціативності (наприклад, випуск збірників студентських робіт), тут будуть також цілком доречні. Ось, мабуть, і все, що потрібно від вас на цьому етапі.
Бажано подавати документи за півроку до початку передбачуваної практики і краще не в одне-два місця, а як мінімум у десять-п'ятнадцять. Це, природно, значно підвищує ваші шанси. Якщо свій інтерес до вас проявила велика компанія, вона ж, як правило, буде займатися і оформленням документів, пов'язаних з отриманням візи та дозволу на роботу. Зазвичай практикантів запрошують на один-три місяці, в окремих випадках - до півроку, а іноді і на більш довгий час.